Привіт. Як справи, люди навколо?
Я тут вже 3 день помираю від високої температури, але в перервах, коли жарознижуючі починають діяти, читаю. Правда все, що прочитала перетворюється у нічний кошмар, але то вже інша історія.
Що ж я читаю?
Здається за ці три дні я прочитала більше книжок, ніж за весь місяць. Просто на вулиці грудень, сніжок іде, вчителі завалюють нас рефератами, аби в табелі отримати щось більш менш нормальне. Та мене це не сильно хвилює, то ж на уроках, які вже ну дуууже нудні, я на останній парті читаю. Моя сусідка це рідко помічає, але якщо це все ж трапляється, вона тільки посміхається та або сама дістає книгу, або продовжує слухати вчителя, позіхаючи.
Так, я відійшла занадто далеко в бік. Я читала серію книг Сари Грін "Напівлихий" і це перша за декілька років книга з жанру фентезі. Недолюблюю фентезі. Є люди, яких за вуха не відтягнути від історій про фей і гоблінів, але я ставлюся до цього спокійно. Чим менше нечисті, тим краще.
Тут були лише маги. Як завжди були хороші і погані, і чомусь цього разу хороші знищували поганих, хоча мені здається, якби білі не чіпали чорних могли б жити спокійно, але ж ні.
Нашого головного героя звати Натан. Вся перша книга розповідає про його дорослішання у не справедливому світі, для якого він напівкодовий. Його старша зведена сестра з самого дитинства хоче його вбити, його мати покінчила життя самогубством, як хлопець думає, через нього, але є ще бабуся, Арран і Дебара (його зведені брат і сестра), які люблять Натана й оберігають його, як можуть.
А далі СПОЙЛЕРИ
Перша книга ще два роки тому лишила після себе приємний після смак, то ж я, як тільки дізналася, що третя книга остання, почала з нетерпінням чекати перекладу, щоб купити одразу дві частини. Але якщо порівнювати з другою книгою, перша частина слабкіша. Хоч нам і багато показують щодо життя Натана, але я б хотіла більше почути про його шкільні роки, а не тільки бійки з братами Аналізи.
До речі про останню. Я її вчинок не те, щоб виправдовую, просто ненависть до неї Натана була спершу трохи не правильна. Адже він вбив її брата, а вона його батька, тобто по ідеї за скоєними злочинами вони рівні. Але у Натана це було для самозахисту, а в Аналіз- ні.
Мені дуже сподобався кінець. Ні, не смерть Габріеля. Мені подобався цей чувань. Життя Натана після смерті найкращого друга і те, що сталося потім. Я б ніколи не вигадала кращого фіналу.
Дякую за увагу
До наступної зустрічі:)

Книги, фільми і серіали за два місяці

Всім привіт. Дякую, що вперше, або не вперше зайшли в мій блог. Прошу вибачення за те, що не писала минулого місяця.
І почнемо ми з прочитаних книг.
1. 5-а хвиля
Здається, я через пів року після занесення в свій список  нарешті її прочитала і була здивована. Середньостатистичні герої в незвичному середовищі. Землю захопили прибульці. 1 хвиля-вимкнення електрики, 2-цунамі і землетруси, 3- хвороба, після якої залишаються найсильніші, 4-інші, які добивають тих, хто вижив. І ось настала 5 хвиля. Живими лишилося менше, ніж 1 мільйон осіб. Серед них головна героїня Кессі, її тато і молодший братик Сем. На початку твору тато Кессі вмирає від рук Інших, Сема забирають, а Кессі починає його пошуки. І це найцікавіший пост-апокаліптичний роман, прочитаний мною за всі роки мого існування. Правда друга частина трохи підвела.
2. Безмежне море- 2 частина 5-ої хвилі.
Кессі і її друзі продовжують боротися за існування на рідній планеті, але тепер на них чекають ще неймовірніші випробування. Що не сподобалося в цій частині, що закоханість Джокера в Бена була висвітлена абсолютно однаково, як і Кессі до Евана і тут постає питання: Чому не можна було вибрати інші слова? Загалом круто, чекаю третю частину.
3. Біле на чорному
Книга про інвалідів. В кінці я плакала, хоча я не плачу над книгами. Просто з закінченням історії розумієш, що коли можеш насолоджуватися життям, бо маєш всі кінцівки, мозок в голові і так далі, не робиш цього, а для калік це стає сенсом життя. Висвітлює цей твір також проблеми старих людей, яких діти викидають в будинки для пристарілих, як непотріб. Якщо не зможете прочитати попередніх книг, то нічого страшного, але цю 120-сторінкову прочитайте від першого до останнього слова і задумайтеся над способом свого життя. Дякую
4. Лісова пісня-ЛНЛ.
Щось на зразок фентезі. Про мавку, лісовика, русалку і водяника-жителів лісу і болота поряд, які стикаються з проблемою. В їхній ліс засиляється на літо Чоловік зі своїм сином Лукашем. І якби ж тільки вони, але ще й мати тиранша, яка не дозволяє сину спілкуватися з мавкою, яку її син любить всім серцем і душею, як і вона його. До речі, це і головна трагедія твору.
5. Гобсек-ЛНЛ.
Не дуже сподобалося. Все занадто заплутано, поки розібралася з персонажами вже і книга закінчилася. Думаю, що до того часу, коли ми будемо її проходити на уроці, я вже забуду про що вона.
6. Скрипка Ротшильда- ЛНЛ (література на літо)
О, ця новела Чехова мені сподобалася. Про те, що чоловік-скрипаль лише перед своєю смертю зрозумів наскільки він був егоїстичним, жорстким  і жадібним. І своє життя він закінчив хорошою справою.
7. Кайдашева сім'я-ЛНЛ

І так, продовжимо...

Привіт. У мене тут раптом з'явилося натхнення, то ж поки воно не зникло я буду писати.
В моєму списку лишилося ще 4 книги і я розпочну з тієї, яка вразила мене найбільше.
Всі, хто частенько сидить в інтернеті на всяких сайтах про новинки українських видавництв, знають, що нещодавно у нас в книгарнях з'явилася доволі цікава книга. "Історія Біллі Міллігана"-історія про молодого чоловіка з діагнозом множинної особистості. Ті, хто знайомі з творчістю Деніела Кіза, наперед знають, що чекати happy end-у в його історіях не варто, але я все ж до останньої сторінки очікувала, що Біллі одужає, зможе спокійно жити в якомусь одинокому містечку зі своєю щасливою сімейкою і буде усміхатися, пригадуючи. що колись в його голові існував Артур, Рейджен ( якого я від початку книги називала чомусь Рейнджером), Філіп, Денні і ще купа інших осіб, які ділили між собою сцену. Але хорошого кінця, як і натяку на нього не було, бо життя дуже рідко має гарний фінал, а так як книга заснована на реальних подіях, то цим все і пояснюється.
Нарешті цього літа у мене дійшли руки до 3 твору трилогії "Дім дивних дітей", по якій нещодавно зняли фільм. 3 книга, яка має назву "Бібліотека душ" сподобалася мені найменше серед усіх трьох книг. Чому?
Перша частина, коли Джейкоб з Еммою подорожують на човні по тому чорному і гидкому району Лондона була найнуднішою частиною всіх книжок.  А далі було доволі цікаво, враховуючи, що тут кінець можна було передбачити ще з першої сторінки.
Що можу сказати про фільм? Якщо ви читали книги, то в кінотеатр вам йти не варто. Посидьте вдома і почекайте пів року, поки фільм з'явиться у нормальній якості в інтернеті. А ті, хто не читали, можете сходити, бо фільм смішний, добрий і аж занадто романтичний.
Передостання книга в моєму списку- це "Жорстокі ігри" Меггі Стівотер. Я наткнулася на неї, коли шукала книги чимось схожі на "Голодні ігри". Так, як "Дивергента" і "Деліріум" я вже читала, то вирішила приступити до цієї книги, яка не дуже вразила мене своєю анотацію. Знаєте чого я чекала? Сопливого роману з підлітками, які ведуть себе, як малеча в пісочниці, але натомість я отримала доволі цікаву книгу, наповнену міфами, таємницями, жорстокістю, лицемірством і дружбою між братами і сестрами. А ще там були коні, яких я просто обожнюю.
І остання книга, а точніше серія, яку я читаю зараз, називається "Автостопом по галактиці" Дугласа Адамса. Це незвичайний твір жанру наукової фантастики... Тут ви не знайдете довгих описів космічних кораблів та інопланетянів, але не спішіть розчаровуватися. Після читання цієї книги ви будете ще довго саркастично відповідати всьому оточенню, бо цей твір- це поєднання іронії, сарказму і цинізму.
Ось уривок з твору:

А за дев’яносто два мільйони з невеликим лишком миль від нього по геліоцентричній орбіті обертається нічим не показна блакитна планета. Вершини еволюції на ній сягнула біологічна форма, що походить від приматів. Яскравим свідченням примітивності цієї біоформи може бути хоча б той факт, що її представники й досі вважають найбільшим досягненням технічного прогресу електронні годинники


І це лише початок...

Найкращі книги за ці пів року, які я була відсутня

Привіт. За 2 дні листопад і от Поліна вирішила прокинутися і почати що-небудь писати. Розпочнемо.

Всі ви знаєте, що я обожнюю книги. Це те, що пов'язує мене з реальністю, коли терпіти все що відбувається навкруги вже не сила, а трапляється це доволі часто. За ці пів року я прочитала багато книжок, але вирішила вибрати 10 найкращих, після яких я або довго думала над прочитаним, або це твір, де я знайшла частинку життя.

Почнемо з найоптимістичнішого твору. Називається він "Диво" і написаний автором, який в книзі позначається, як Р. Дж. Паласіо. Ця книга просто унікальна в своєму роді, хоча тут немає ні надзвичайного кохання, ні захоплення світу прибульцями, нічого надзвичайно... Тільки хлопчик, який через рідкісну мутацію не має обличчя. Весь твір описує його життя, коли він після останньої пластичної операції має нарешті змогу бути звичайною дитиною і ходити, як і всі діти до школи. Твір про те, як іноді ми думаємо одне, а насправді все зовсім інакше і, що іноді дорослі лицемірять, щоб захисти і, що діти частіше жорстокіші, ніж їхні батьки.

Другий твір у моїй колекції- це чудова антиутопія Джорджа Оруела під назвою "Скотний двір".  Як же мені було образливо через тих тварин, які насправді уособлюють людей, які цілими днями працюють за копійки, через те що хочуть кращого майбутнього для своїх онуків, а натомість всі результати їхньої праці привласнюють собі свині.

"Коли ми зустрінемося" буде цікавий тим, хто ще не зовсім забув, що таке дитинство. Твір насичений  важливими питаннями такими, як перше кохання, розлучення батьків і просто цікавими і дотепними діалогами між майже дорослими дітьми. Мене в цьому творі також зацікавила тема з подорожами у часі, адже я великий фанат англійського серіалу "Доктор Хто".

Мій тато дивився фільм з такою ж ідеєю, як і ця книга, але при цьому події розвивалися зовсім по іншому. Твір називається "Кожен новий день" і заключається він в тому, що існує людина чи істота, яка кожен день змінює своє тіло. Одного дня головний герой книги потрапляє в тіло хлопця, якого здається звати Джастін. І він закохується в дівчину цього самого Джастіна, Ріанон. А далі починається історія, наповнена подорожами, пошуками сенсу і втеч...

"Вероніка вирішує померти"- один з неперевершених творів Паула Коеля. І знову тут піднімається таке важливе питання, як сенс життя, бо головна героїня одного вечора спробує покінчити своє життя самогубством. 

Твір наповнений цікавими історіями людей різних класів, професій і поколінь, то ж читати його буде цікаво, як дорослим, так і підліткам.

Це не книга, а скоріше за все новела, але я довго про неї думала, то ж вона має право ввійти у цей список. "Дівчина-кульбабка" теж про подорожі у часі і спочатку чимось нагадує "451 градус по Фаренгейту", але потім димка розвіюється і в ті, здається менше, ніж 20 сторінок, автор вміщає, те що деякі і в 200 вмістити не можуть.

Про чотири інших твори я напишу лише на наступний тиждень, а зараз насолоджуйтесь читанням данних книг і якщо ви вже щось читали з цього, напишіть свій відгук в коментарях, мені буде цікаво почути чужі думки з цього приводу.

Дякую за увагу.

Всім привіт. Вибачайте за довгу відсутність. Зараз важкий час для школярів: у когось ЗНО вже пройшло, а хтось (як я) все ще готується до ДПА. Але іноді, щоб життя не здавалося таким огидним, варто розбавляти сірі будні чимось милим та захоплюючим. Для мене це, як ви знаєте, книги, фільми і серіали.
Почну з книг за останній місяць
1. Тринадцята казка-Діана Сеттерфілд
Знаєте, я б ніколи не читала б цю книгу, якби вона не була однією з списку "Must read". Не буду нічого розповідати про сюжет. Просто скажу, що це неокласична книга і якщо вам таке подобається, то ви її полюбите. 
2.Втеча з Шоушенку
Всі ви, напевно, бачили фільм до цієї книги, то ж ви знаєте, що там відбувається. Книга навчила ніколи не здаватися, навіть коли ти невпевнений у завтаршньому дні. Перша моя книга Стівена Кінга.
3.Не відпускай мене-Кадзуо Ісіґуро
Здавалося, з такою пафосною назвою може вийти лише любовний роман. Але ні. Цей твір до кінця не відкриває всі свої таємниці. Ти читаєш, але не розумієш про що і лише в останньому розділі картинка починає складатися. Люблю такі книги: жодного Happy End і багато-багато роздумів.
4.Може якось-Колін Гувер
Я ні разу не читала такого любовного роману. Крім того, що головна парочка не хотіла бути парочкою, так сюди ще зуміли вплести не виліковну хворобу і глухоту. Я не пошкодувала, що прочитала її.
5.Найпрекрасніша земля на світі-Грейс Макклін
Фантастична книга про дівчинку і її батька, які були повязані з сектою, що проповідувала настання Армагедону. Навколо цього, а ще штучного свту з непотребу в кімнаті дівчинки і закручується сюжет, від якого до кінця не можеш відірватися.
6. Френд-зона-Белль Аврора
Не люблю книги перенасичені відвертими сценами, тому дійшовши до другої, я просто перегорнула на останню сторінку, прочитала епілог і закінчила своє знайомство. Жодних книг цієї авторки
Прийшов час до фільмів
1. Континуум
Фільм про людей, які не вчаться на своїх помилках.
2.500 днів Літа
Про те, як люди можуть змінювати один одного.
3. Кіт
Робіть, що хочете, адже ваша межа тільки небо.
Серіали вже майже всі закінчилися, але хочу відзначити ті, що найбільше сподобалися.
Supergirl, База Квантіко, Касл (як шкода, що Стани не буде в наступному сезоні), Теорія великого вибуху і, звичайно, Гра Престолів, за подіями якої стежить більша частина світу.
Дякую за увагу і до наступної зустрічі

Куди приводять мрії, Механічний апельсин та обіцяний фільм

Всім привіт. Вибачаюся за довго відсутність. Не було натхнення ні писати, ні насолоджуватися життям. Але сьогодні я вирішила повернутися.
Почнемо з фільму, який я обіцяла вам подивитися.
"Крадійка книжок"
Якщо ви читали книгу, то фільм залишає після себе приємні спогади. Але якщо ні, то деякі вчинки героїв просто не зрозумілі.
Почнемо з Лізель Мімінгер. Вона була точною копією моїх мрій. Думаю, на це повпливала обкладинка книги, де вона була зображена.
Руді був трохи іншим, але не протилежним моїм надіям. Його дії були, як завжди героїчними і, коли в кінці він загинув, мені було його дійсно шкода. Так само, як і Макса, який мав від усіх переховуватися.
Фільму можу поставити 4 з 5.
"Куди приводять мрії"
Зацікавила мене своєю обкладенкою, де тінь чоловіка і собаки ідуть в далечінь. Історія про справжнє кохання, про чоловіка Ричарда ( чи Річарда , я не можу зрозуміти, як правильно), який  жертвує місцем у Раю заради своєї коханої. Змушує подивитися на речі під іншим кутом.
5 з 5
"Механічний апельсин"("Заводной апельсин")
Книга про хлопця Алекса, який разом зі своєю бандою нападає на людей та грабує будинки. Він думає, що ніколи не зможе потрапити до рук поліції, але одного вечора його друзі зраджують його і він потрапляє у в'язницю. Там його перевиховують і Алекс починає блювати лиш від однієї думки про насильство.
4 з 5. Я не зрозуміла сенсу цієї книги.
Дякую за увагу і до наступної зустрічі

Якщо хто-небудь захоче почитати один з моїх творів

Привіт всім.
Намагалася написати 3 розділ до книги, яку я пишу, але нічого не виходить. І так завжди. Крута ідея, все класно. Як тільки напишу зав'язку, а іноді доходить аж  до кульмінації починається ступор. Я не знаю, що писати. Стосунки героїв, вже і так ясно, хто з ким буде. Сюжет починає висмоктуватися з пальця, що мене турбує.
А потім виникає інша ідея і все починається з початку. Круті герої, класний сюжет  і ступор. Просто не можу придумати кінцівку. 23 недописаних  творів. Це жах.

Всім привіт.
Щойно прийшла з прем'єри "Зоотрополіс" і цей мультфільм просто бомба (кажу це дуже рідко, адже мультики, як і фільми, не всі заслуговують Оскара).Тому сьогодні я зіставила топ 5 своїх улюблених мультфільмів.

взимку.

Почнемо  з кінця. На п'ятому місці у мене стоїть "Лоракс"- не вельми популярний мультфільм, про світ, в якому все зроблено з пластику і навіть з повітря отримують прибуток. Я вибрала цей екземпляр не через чудових персонажів, детальний сюжет- я розуміла просто, що наш світ йде до того, що не залишить жодного дерева на всій Землі. Ну і як, звичайно, не полюбити Лоракса, рудого лісового, який захищає рослинність від зникнення?
На 4 місці я поставила "Крижане серце". Вперше Діснеївська принцеса спонукає іншу не виходити за першого ліпшого заміж. Де ви ще таке побачите? О, а ще ця сила Ельзи все заморожувати- так і хочеться забрати собі. Обожнюю зиму. І як можна забути про сестринську любов Анни до Ельзи, яка розморожує її від льоду і рятує їхнє славне місто від злочинця. Чарівний Олаф і Крістоф, які протягом всього твору підтримують сестер, посіли окреме місце в моєму серці.

На 3 місці нещодавно переглянута "Думками навиворіт" про дівчинку Райлі, яка разом з батьками мусила переїхати до Сан-Франциско і як власне вона розплутувала новостворені проблеми.
Дуже сподобалися емоції: Радість, Сум, Страх, Дратівливість і Злість. Вони так детально пропрацьовані, що дуже схожі за своїми вчинками на живих людей.
2 місце для чудового  "Зоотрополісу", який я передивлюсь не один раз, бо повторюсь, мультфільм- бомба. Головні герої: Джуді Гопс і Нік Крутихвіст, зайчиха і лис просто підкорили мене своїми жартами і емоціями. Чого варта лише сцена з лінивцями і жартом по вагітного верблюда. Кінець взагалі добив: вони зупиняють лінивця, що їхав зі швидкістю 150 кілометрів за годину-певно не встиг лапу з газу вчасно прибрати.
І перше місце заслуговує мультфільм "Ріо", який я люблю всім серцем і душею ось уже... близько 5 років. Ніколи не забуду чарівного Блу з його дивною поведінкою та Перлинки-вільної птахи, яка до останнього боролася за свою свободу. Цей дивний дует сподобався мені з самого першого погляду, я відразу відчула хімію між ними.

Дякую за увагу і раджу вам переглянути все з наведеного вище:)

У кожного з нас в житті є певна річ, істота, місце, людина, яка лише від одного погляду на неї приносить неймовірну радість і відчуття повного щастя.
Істота, яку я люблю всім серцем і душею- це моя кішка Сара

Моя маленька і неповторна

Їй вже майже чотири роки, але виглядає вона все ще, як кошеня та й поведінка у неї, в принципі, відповідна. В дитинстві вона була досить дивною: її улюбленим заняттям було носити обгортки від цукерок Корівка. Всі інші вона цукерками взагалі не вважала. Я пам'ятаю ті вечори, коли ми з мамою сиділи на дивані: вона з великою чашкою чаю і цукерками, я з книгою і телефоном та кидали Сарі зім'яті обгортки. Вона тоді вистрибувала з якогось закутку, летіла швидше за вітер і кидалася на ту бідолашну кульку з паперу. Награвшись, вона в зубах приносила фантик до моїх ніг. О, гарні були часи.

Коли Сара хоче спати, а я не вимкнула світло

Зараз вона вже інша. З'явився характер, ознаки по яким можна зрозуміти, що це вона, а не хтось інший. Майже зникло на її коричневій морді руда пляма під лівим оком. Зараз вона більше стала схожою на мене: боїться незнайомців, обожнює, коли хтось до неї милий, любить читати разом зі мною і взагалі вона найдивовижніша  кішка у всьому світі. Думаю, що як би вона була людиною, ми б обов'язково стали найкращими подругами.
Р,S. Іноді Сара мене лякає. Ходить усюди за мною. Може вона шпигун відісланий в наш світ, щоб збирати інформацію на людей?! А потім вони свою ласкою захоплять весь світ!

Коли моя кішка не гірше підводить очі до неба, ніж сам Король Пекла

Привіт всім. 

За час моє відсутності я прочитала одну книгу і в одній дійшла до половини. Вихідні виявилися насиченими, то ж читання довелося відкласти.

Перша книга називалася "Неподобающая Мара Деєр". На жаль, українською її не має, то ж довелося читати російською.

Я прочитала з серії лише одну книгу і далі вирішила не читати, бо:

1. Містика-терпіти цього не можу. Люди, які можуть вбивати думками, люди, що можуть лікувати інших. 

2.Заїджена

Привіт весь світ.

У мене чудовий настрій і тому я вирішила написати новий пост про аніме. 

Розповім, для початку, як це почалося.

Протягом 8 років я вчила японську у школі, в яку ходила. Без знання культури мову вчити важко, то ж я читала багато про Японію, дивилася фільми про Японію і, звичайно ж, аніме, як без нього. Все моє дитинство я була великою фанаткою Покемонів. Моя сестра, що всього на 3 з половиною років за мене молодша, дивилася це аніме разом зі мною і зараз її просто дивують люди, які не знають, хто такий Пікачу. Як можна не знати Пікачу? Це ж наймиліша істота на всьому світі, крім Піплапа, якого я обожнювала з самої появи.

Коли мені було приблизно 12 років я задумалася над тим, а чому б не подивитися аніме .

Першим моїм, уже дорослим аніме стало Чобіти. Мало хто про нього чув, бо там наукова фантастика і все таке інше. Я дивилася їх кожен день після уроків. Проводила за комп'ютером години, аби його додивитися. Коли я це зробила, лишилася пустота, як після чудової книги, яка захопила за живе.

Але щоб забути біль, треба продовжувати жити. То ж я почала шукати на просторах інтернету, щось схоже на щойно переглянуте. Старшокласниці-наступне аніме, було зовсім не схоже на Чобіти, але школа і головні героїні, так мені сподобалися, що мене знову затягнуло туди з головою.

Потім були: Спецклас А, Ультраманьяк, Це були ми, У мене мало друзів.

Згодом ця любов до аніме прикрилася любов'ю до книг і серіалів. Але на цих вихідних я зрозуміла, що мені нічого подивитися і я одразу згадала про старого доброго друга, який розважав мене, коли всім іншим було відверто на мене начхати.

Цього разу я дивилася Президент студентської ради- покоївка. Ще з того періоду про нього чула, але назва мене особливо не приваблювала. І ось за вчорашній вечір і сьогоднішній ранок я повністю подивилася це аніме. Все було просто чудово: головна героїня-  Місакі просто вилита я, головний герой, який був в неї до божевілля закоханий мав довге світле волосся і виглядав просто чудово. Але як і всі аніме, що розраховані на дівчат від 12-17 років вони затягнули з головною подією на 24 серії. Місакі або була повною жирафою, до якої довго доходило, або я не знаю ким треба бути, щоб так довго мучати бідолашного Усуі. 

На сьогодні це все.

До зустрічі. 

Квіти для Елджернона

Всім привіт.
Щойно закінчила читати книгу і хочу поділитися враженнями.
"Квіти для Елджернона" Даніела Кіза.
Сюжет
Твір ведеться від першой особи, а саме чоловіка-Чарлі Гордона, що є розумово відсталим. Він працює в пекарні, де, як йому здається, має багато друзів, ходить в школу для недорозвинених дорослих. Так сталося, що з усієї групи Чарлі найбільше прагнув вчитися. Тому вчені пропонують Чарлі прийняти участь у експерименті, який допоможе йому стати розумним. Чарлі погоджується, знаючи, але не усвідомлюючи ризики.
Моє враження
Книга варта того, щоб її прочитати. Вона змушує задуматися над речами, які нам здаються банальними і зовсім не вартими уваги. Я читала цю книгу протягом тижня, що для мене зовсім не характерно, бо мусила робити паузи, щоб подумати над щойно прочитаним. Я тепер розумію, що я щаслива людина, що можу кожен день читати, писати і не боятися втратити ці здібності. Щаслива, що можу запам'ятовувати і згадувати.
В деякі моменти просто хотілося плакати. Особливо, коли Чарлі сказав всьому всесвіту, що він і до експерименту був особистістю, але його ніхто не почув. І, коли Чарлі відвідував притулок для недорозвинених дорослих. Я просто уявила їхнє життя, їхнє ставлення до всього, що навколо...
Сподіваюся, я змусила вас подумати і почати читати потрібні книги.
Дякую за увагу і до наступної книги:)

Крадійка книжок

Всім привіт.
 Сьогодні вівторок і я так давно не писала нові відгуки в блозі...
Але нарешті з'явився час, то ж приймай думки про книгу, яку я щойно дочитала.
"Крадійка книжок" Маркус Зузак
Сюжет і герої

Розповідь ідеться від смерті (якщо хтось вирішив перечитати речення заново, то не треба, бо розповідь справді ведеться від обличчя кістлявої) про Фашистську Німеччину.  Головна героїня цієї книжки, на початку зовсім маленька дев'ятирічна дівчинка Лізель Мемінгер (одразу прошу вибачення, якщо ім'я не збігаються з українським перекладом, бо  я читала російською) потрапляє в бідну німецьку сім'ю, яка проживає на вулиці Хімель-Штрасе, що в перекладі з німецької означає райська або небесна. Її прийомні батьки Роза і Ганс  Хубермани, на перший погляд, абсолютно звичайні люди. Роза пере і прасує білизні для багатої частини міста, Ганс фарбує стіни. Але якщо познайомитися з ними детальніше, дізнаєшся, що Ганс чудово грає на акордеоні, а Роза не така груба, як здається спочатку.
Мені дуже сподобався персонаж Руді, який був для Лізель найкращим другом. Саме через нього вона стала крадійкою, Саме він розраджує її перші сумні будні після смерті брата, після зникнення рідної мами. Він стає її розрадою, рятівником її книжок, а в замін просячи лише поцілунку, як би це по дитячому не звучало.
Не залишив мене байдужою і персонаж Макса, німецького єврея, який став для дівчинки рідною душею. Чого вартий лиш епізод, де Лізель ліпила сніговика в підвалі? Коли читала йому книжки у комі?
Також не останню роль у житті Лізель зіграла Ільза Герман, дружина бургомістра, яка має свою власну кімнату з книжками і здається дуже сумною істотою, постійно в своїх думках. Вона стає подругою Лізель, яка дає їй читати, а згодом і красти книги з її бібліотеки, а після смерті її прийомної, сім'ї забирає її до себе
Я до останнього не вірила, що всі загинуть. Ця манера писати кінець перед початком була тут дуже вдалою.
Я думаю тобі має сподобатися.
Дякую за увагу і до зустрічі згодом.
P.S. Коли подивлюся фільм, одразу напишу про нього відгук:)

Головоломка

Три дні тому подивилася разом з сестрою мультфільм "Думками навиворіт" або "Головоломка". Мені здається, що більше підходить перша назва, бо думки і справді грають там мало не головну роль.
Сюжет мультику не схожий на жоден інший. Там не розповідається про одну з принцес, як це часто буває у Disney, а своїми героями він походить більше на фей з "Дінь-Дінь".
Отже, сюжет. В центрі уваги знаходиться 11-річна дівчинка Райлі. Живе вона спокійно в Міннесоті, як раптом її батьки вирішують, що їм варто переїхати в Сан-Франциско. Як і звичайна дитина, Райлі важко це переживає. Якби ми були звичайними людьми, то вирішили б, що їй важко через переїзд. Але це не зовсім так.
Поведінкою Райлі, як і всіма іншими людьми керують емоції. Їх існує п'ять: Радість, Сум, Гнів, Страх та Огида. У мозку Райлі всім поки що керує Радість. Вона турбується про те, щоб Сум не підходила близько до пульту керування, щоб Гнів і Відраза не сварилися, а Страх не перебільшував з безпекою. Але коли Райлі вперше йде до школи в новому місті, Сум не слухає Радість і фарбує один з основних спогадів Райлі в синій колір. Для Райлі цей спогад автоматично стає сумним і, тому розповідаючи про Міннесоту вона починає плакати перед новими однокласниками і тим самим відштовхує їх від себе. В той час у неї в голові Радість намагається пофарбувати сумний спогад назад в радість, але не виходить. Сум починає фарбувати і інші основні спогади, на яких базується життя Райлі(Сім'я, Найкраща подруга,

Спогади уявного друга

Всім привіт.
Сьогодні хочу розповісти про книгу, яка не дуже популярна в наших краях, а саме "Спогади уявного друга" Метью Гріна.
Книга розповідає про маленького хлопчика Макса, якому важко спілкуватися з людьми. У нього є уявний друг Будо, який усіма силами намагається допомогти хлопчику в його і так не
легкому життя. Будо не звичайний уявний друг. Він дуже схожий на людину, бо у нього є руки, ноги, тулуб і обличчя з бровами, що трапляється рідко для уявних друзів. Будо на відміну від свого друга товариський і легше переносить зміни.
Будо і Макс жили б собі далі, якби не одна деталь, яка змінила абсолютно все. А саме: Макса викрали.
Якщо казати чесно, книга мені сподобалася. Над нею не посмієшся, бо теми обговорюються досить серйозні, але читається вона на одному подисі, все хочеться дізнатися, що буде далі.
Хоча десь на середині починається детектив, а я не велика фанатка цього жанру.
Тому якщо ви любите історії про звичайних людей, то вам це сподобається.
Дякую за увагу.
До зустрічі.

451 градус за Фаренгейтом

Всім привіт.
Я дуже довго відкладала цю книгу. То починала і якось не йшло, то було ліньки. І ось настав кінець карантину, а я прочитала лише одну серію книг і то не зовсім вдалу.
Тому взявши себе в руки я нарешті прочитала "451° за Фаренгейтом" Рея Бредбері і, знаєте що: я рада, що це зробила.
Оповідь в книзі ідеться від третього обличчя, який показує життя головного героя- Гая Монтега, пожежника, що вже майже десять років заробляє на життя тим, що спалює книги і чужі домівки. Так вже трапилося, що живе він у світі, де книги знищуються, а суспільство прийшло до думки, що краще дивитися телешоу, від яких розум тупіє, а ніж читати книги, обсягом в тисячу сторінок. Вся історія починається з того, як цей звичайнісінький чоловік зустрічає по дорозі до дому свою нову сусідку Кларису. Ця сімнадцятилітня дівчина, яку все суспільство, зокрема і Гай, вважає божевільною. Але її, здавалося, просте питання: "Ви щасливий?" викликає у головного героя роздуми до яких він не звик. А далі починається протистояння між маленькою людино і великим суспільством, в якому навіть люди, які кожної ночі дихали з тобою одним повітрям, можуть зрадити і тобі не лишиться нічого, окрім, як втекти.

Суспільство в якому живе головний герой здалося мені смутно знайомим. Воно чимось схоже на суспільство з твору Олдоса Гакслі "Прекрасний новий світ". Там люди не мали особистої точки зору, страждали через зовсім безглузді речі.

Але хіба не в цьому сенс всіх антиутопій? Автори дивляться на теперішнє і прогнозують майбутнє. А воно все до цього і йде. Люди потроху відмовляються читати, в битві між книгою і фільмом перемагає фільм, а взагалі я знаю чому це все відбувається. Люди просто хочуть скоротити час того, що розвиває замінивши його на тупе бродіння соціальними мережами.

Є над чим задуматися, еге ж?

До зустрічі згодом.

Канікули, що затянулися

Всім привіт.
Сьогодні хотілося поговорити про проблеми школярів, які через епідемію мусять сидіти вдома. Проблема в тому, що я була спочатку рада цьому, але потім десь через тиждень мені стало не вистачати тієї вічної нестачі часу. А зараз вже третій тиждень карантину і нам по троху починають задавати контрольні додому. А це я вам скажу найжахливіше, що може бути. Ти ніби то і володієш всім світом для того, щоб її зробити, але в той же час, якщо ти чогось не зрозумів, то доводиться пропускати завдання, шукати розв'язків самому, а не просто попросити вчителя ще раз попросити.
Тому зустрічайте плюси і мінуси додаткових канікул.
ПЛЮСИ:

1. Зустрічі з друзями на яких часу в будні дні зовсім не вистачає.
2. Більше часу для перегляду серіалів і слухання музики.
3. Можна до обіду спати (я так не роблю, але мої друзі це практикують)
4. Можна взагалі забити на навчання до останнього дня карантину, який поки що не відомо коли кінчиться.

МІНУСИ:

1. Для тих хто не забуває про школу задають багато домашки
2. Домашні контрольні, коли ти нічого не зрозумів
3. Починаєш нудитися від того, що нічим зайнятися
4. Сумуєш за шкільними буднями
5. Вчителями
6. Новими знаннями
7. За часом з книжками на перервах, коли хочеш дочитати главу, а часу всього на пів сторінки

Тому жахливо, жахливо, що канікули все не кінчаються і не кінчаються.

Дякую за увагу і до наступної зустрічі

Я вчора допізна дивилася The Middle. Коли четвертий сезон був позаду, я зрозуміла, що втомилася. Тоді я встала з ліжка і пішла за своєю кішкою Сарою в іншу кімнату. Тримаючи її на руках і дивлячись на себе в дзеркалі, я зрозуміла, що можу стати ким завгодно. Моє майбутнє не залежить від того, де я зараз є і яку мову вважаю рідною. Не має значення з ким я спілкуюся зараз і, які в моїй голові живуть думки. Це не важливо.
Головне це те до чого я прагну, ким хочу стати. Якщо я захочу бути великим поетом, то мене не зупинить ніщо, хай буде це моє не вміння римувати чи ще якісь подібні проблеми. Я стану тим ким захочу, якщо буду прагнути це всією душею і робити хоч щось для наближення своєї мети.
Наприклад, я все своє свідоме життя мрію побувати в Америці. Я вчу мову і збираю гроші. Я дійсно хочу, щоб моя мрія коли-небудь здійснилася. А ще я хочу стати письменницею, яка буде так само захоплювати своїми книжками, як Джоан Роулінг, Сюзанна Коллінз, Вероніка Рот. Для цього я кожного дня пишу короткі чи не дуже твори, щоб навчитися описувати природу, почуття, людей.
Знаєш я пишу це не тому, що я така самовпевнена. Мені важко іноді просто підійти до людини і запитати її  "Як справи?", бо я боюся людей. По справжньому. Хтось каже, що людей легко передбачити, але я боюсь їх так само, як деякі бояться собак.
Але треба виходити за межі зони комфорту. Треба прагнути стати кращим кожного дня. Бути незалежним від думки інших. Всім щось не подобається, але чи мусиш ти з кожним погоджуватися. Ні, звичайно.
Сподіваюсь це надихнуло тебе почати щось робити, бо я наприклад, не могла зрозуміти чому ця думка не прийшла мені раніше.
І дякую за увагу.

Середина

Всім привіт. Сьогодні п'ятниця, а так як на моєму блозі довгенько не з'являлося нічого нового я вирішила написати, що ж я роблю цілими днями.
І ось список справ на сьогодні:

1. Трохи повчити геометрію (бо якби довго не тривав карантин після нього обов'язково буде контрольна);
2. Зробити домашнє завдання з англійської, яка нікуди не зникає навіть на карантині;
3. Почитати Лакс;
4. Подивитися The middle;
5. Пограти в Sims.

Книгу я не дочитала, тому відгук про неї буде згодом. Про Сімс писати якось не правильно, а от серіал, саме воно.

Сюжет

Історія американської сім'ї з трьома дітьми, які живуть в штаті Індіана. Робота, школа і взагалі все, так обтяжує головних героїв, що вони іноді тікають від самих себе.

Серіал наповнений трохи тупими жартами, смішними історіями, але якщо ваша мета зовсім не розслабитися, а по більше дізнатися про суспільство в якому вони живуть, то це саме те що ви шукали.

Приємного перегляду і до наступної зустрічі.

Присвята Катніс Евердін.
Автор - Наталія Ліуш.

Я – Вогонь. Я палаю у пісні
І у тисячах вільних сердець.
Я співаю в часи лиховісні,
коли лиш посміхається мрець.

Я – трибут. Я вбиваю лиш звірів.
Все одно, що в них б’ються серця.
Кров – у землю, мурашки по шкірі.
Обіцяла я йти до кінця.

Я – Вогонь. Я горю переможно.
Хоч рука у руці – просто гра…
Десь дістати ті ягоди можна,
Та вмирати іще не пора.

Сойка я. Затихають навколо,
Щоби пісню почути. І знов
Повертаюсь у прокляте коло,
Щоб свою захистити любов.

Революція! Чи через мене?..
Що ж, так влучно летіла стріла!
Друзів втрачених ти не повернеш,
Їхній попіл вже буря змела.

Я – не лідер. Залиште в спокої!
Я втомилася вас захищать…
Кров – моя. Мої рани - незгойні.
На підлогу лиш сльози летять…

Я – Вогонь. Я палаю і корчусь.
Попіл сипле з волосся й очей.
Ті, що вибрали смерть миротворчу,
Заслужили на пам’ять людей.

Я – людина. Спокійна і тиха.
Не підніму очей до небес.
Натерпілася горя і лиха.
На війні не-добила себе.

…Визирає зі всіх щілин
Мій холодний самотності плин.

Касл

Всім привіт.
Виявила, що писати мені абсолютно ні про що, а писати треба, поки є час.
Тому сьогодні я розповім про один з своїх улюблених серіалів, якій зараз на зимових канікулах, а всього в ньому вісім сезонів і називається він, як ви вже певно здогадалися з назви, Касл.Castle, як замок, от тільки він тут ні при чому.
Сюжет
З першої ж хвилини мого перегляду я зрозуміла, що знайшла те, що зможу дивитися вічно.
Головний герой- це відомий письменник Річард Касл. У нього є донька-підліток і мама, з якими він і живе в пентхаусі. Одного дня в місті з'являється серійний вбивця, який повністю копіює книги Касла. Таким чином письменник знайомиться з детективом Кейт Бекетт, яка йому одразу подобається своєю серйозністю і відмовою веселитися.
Зараз на екранах вже 8 сезон, але сценаристи все ще мене дивують своїми неймовірними історіями і поворотами сюжету.
Я обіцяю вам, що якщо ви подивитися хоча б одну серію, ви не зможете відірватися до останньої.
Гарного перегляду.
До зустрічі.
Ваша Поліна.

Всім привіт.
Вчора я писала топ своїх улюблених книжок, а зараз прийшов час сказати, яка книга посіла перше місце. Я думаю прочитавши мій блог повністю можна було здогадатися. Пісні і підказки не могли не привернути уваги.
Ну, добре, не буду нікого томити.
"Голодні ігри"- це моя найулюбленіша серія книг. Читала я її тричі і кожного разу знаходила щось нове.
Перший раз відбувся в класі 6, коли мій найкращій друг почав її читати. З назви мені був не ясний сюжет, але після його короткої розповіді про що книга, я вирішила, що мушу її прочитати. Прочитала я за три дні три книги. Я все ще в шоці від того, як я змогла це зробити. Треба було з неймовірною швидкістю їх читати, але при цьому я добре запам'ятала сюжет і деталі.
Другий раз був через рік після того.
А третій місяць тому.
Ось що я написала  після прочитання в останнє:

"Цей твір... Він змінив мене. Знову і знову. Мені важко назвати почуття, що охопило мене. Може сум? А може радість, що герої лишилися живими.
Я знала, що все врешті решт закінчиться, але мені було мало цих трьох книг. Хоча вони не потребують приквелів і сиквелів. Вони ідеальні: книги і персонажі. Катніс, Піта, Гейл,Рута, Прим, Геймітч, Фіней, Джоанна, Енні і всі інші. Вони природні, вони роблять те, що зробили б звичайні люди на їхньому місці. І через це вони так прижилися. 
Чесно, я хочу бути такою ж незламною, як Катніс. Такою оптимістичною, як Піта. Такою розважливою, як Гейл і такою вірною, як Фіней. Якби я  не старалася перевершити Прим, я не зможу. Вона ні в чому не винна дитина. Янгол. Хоча я хочу мати її дар лікувати словами, як вона робила це з Катніс.
Не можу сказати ні слова.
Лишається лише пустота.
Але це саме те що лишається після хорошої книги.
Адже так?"

Що я можу сказати про фільми?
Вони вийшли краще, ніж я сподівалася. В перших двох частинах не вистачало Мадж. В останніх двох команди Катніс, яка приводила її до тями. А ще цікаво, де поділися тренування?
Як дівчина, яка майже два місяці лежала в ліжку, змогла так швидко одужати і втекти на кораблі? У них, що не має охоронців, які б за нею цілодобово стежили? А ще, що це за поцілунок Геймітча з Еффі? Це взагалі, як називається? Вони просто відійшли від сюжету у стосунках цих двох. А в першій частині, де ненависть Геймітча до Катніс? В книзі вони мало не спопеляли один одного, а в фільмі-найкращі друзі.
Але в принципі фільм класний.
Якщо хтось не дивився чи не читав книгу обов'язково це зробіть, а потім поділіться зі мною враженнями у коментарях.
Дякую за увагу.
Ваша Поліна.
І нехай удача завжди буде з вами.
P.S А це для таких, як і я, хто не може змиритися з смертю улюблених персонажів

Топ моїх улюблених книжок

Здається мені, що я пишучи про все інші жахливі речі в моєму житті забула про те що дійсно приносить мені радість. І це книги, як багато з вас вже міг помітити.
Читаю я цілими днями. Якщо випадає вільна хвилинка я або пишу, або читаю. Іноді трапляються дні, коли я сиджу повністю опустошена книгою, яку щойно закінчила і тоді я думаю, що кращої за неї бути просто не можу. А потім з'являються інші, які захоплюють мене так сильно, що я думаю про них день і ніч.
І ось топ моїх най найулюбленіших книжок.
Почнемо з кінця.

На 5 місці у мене "Vita Nostra" Марина та Сергія Дяченків.
Чесно кажучи, від цієї книги я не очікувала багато. По-перше назва. Вона говорила мені абсолютно нічого. Анотація була настільки дивна, що я думала, що кину не прочитавши і першої глави. Але я помилилася. Як я могла забути, як пишуть Дяченки. Захоплюють з першого слова і не відпускають до кінця.
Сюжет.
В трьох словах тут не вийде розказати. Головна героїня Саша звичайна киянка, на скільки я пам'ятаю. З мамою вона їде на море, де зустрічає загадкового чоловіка, який просить виконувати завдання від яких дівчина просто не може відмовитися, під погрозою, що щось станеться з її рідними. А далі починається те, що важко описати словами. Нове життя, друзі по нещастю, дивні перетворення і інше.
Якщо ви не читали обов'язково прочитайте.

На 4 місці книга "Численні Катерини" Джона Гріна. Мені також подобаються романи "Винні зірки", "У пошуках Аляски", "Паперові міста". Прикол в тому, що я хочу помістити всі ці книги на четверте місце, бо вони абсолютно рівноправні в моїх очах.
В "Численних Катеринах" розповідається про хлопця, який за все своє життя зустрічався лише з дівчатами з ім'ям Катерина. Не Кеті, Катрін і всі інші скорочення, а тільки з дівчатами Катеринами. Після розриву стосунків Колін разом зі своїм найкращим другом відправляється в подорож по Америці. Вони зупиняються в містечку, де знайомляться з такими ж самими дітьми,як і вони. Весь цей час вони шукають формулу по якій можна передбачити відносини з дівчиною. І в кінці кінців у них виходить. От тільки працює вона лише на Катерин.
Прочитайте хоча б одну книгу Джона Гріна. Обіцяю вам сподобається.

3 місце розділили між собою дві серії.
Перша серія книг називається "Прекрасні і грішні". Головна героїня Айсіс, яка і розповідає нам цю історію, дуже замкнута і відважна. Головний герої Джек, сама Сніжна Королева, настільки він холодний до оточуючих. І ці двоє з першого ж дня почали ненавидіти один одного. Але ми всі знаєм до чого це потім привело. Тут і говорити ні про що.
Хоча книга варта, щоб її прочитали.

І друга серія "Лакс". Зараз я прочитала лише першу частину, але вона просто ідеальна. Я не читала анотації і вам раджу не читати, а то вся інтрига буде розкрита. Тому гарного вам читання.

На 2 місці книга вже відомих вам Марини
та Сергія Дяченків "Дика енергія Лана".
Не пам'ятаю сюжет настільки добре, як хотілося б, але знаю, що боротьба за виживання в суспільстві, де всіх забезпечують енергією, зробила своє. Здається саме з неї почалося моє поглинання книг.
Я впевнена, що ви не пошкодуєте, якщо її прочитаєте.

І першу книгу лишимо на завтра, бо вже і так забагато писанини на один день.
До зустрічі.
Нехай удача завжди буде з вами.

Класика

Якщо тут є ті, хто вирішив, що зараз буде про Шекспіра чи Пушкіна, то ви помиляєтесь.
Мова піде про першопочатківців такого жанру, як антиутопія. 
Напевно, кожен хоч раз у своєму житті чув про Джорджа Орвелла чи про Олдоса Гакслі. Якщо ви все ще не пригадує хто це такі, то я вам підкажу. Це автори двох антиутопій, які і започаткували теперішні "Голодні ігри","Дивергент","Той що біжить лабіринтом" та інші. 
Почнемо з ранішого роману. В 1932 році жодна людина і не здогадувалася про те, що діється в голові у Олдоса Гакслі. А він тоді вже випустив першу антиутопію.


Події "Прекрасного нового світу" розгортаються в 632 року «Фордівської Ери». Діти тут народжуються з пробірок, з самого дитинства їх розділяють на класи, а головний лозунг держави- це "кожний працює на кожного іншого". Все просто чудово. Кожен щасливий, а якщо раптом ні, то чудодійна сома все вилікує. Але в кожному суспільстві є люди з якимись дефектами. Так трапилося, що Бернард Маркс був за низький для касти, до якої належав. Йому здавалося, що його не сприймають колеги через ріст. І так воно насправді і було. Знайшов він друга в Гельмгольці, людині, що викладала в інституті поетику.
Якби не зустріч з Джоном, або як його називають протягом усього твору, Дикуном, ці двоє не повстали б проти суспільства. Дикун своїми істинами, які він прочитав у Біблії і творах Шекспіра, змушує замислитися куди іде наше суспільство. Невже ми теж станемо такими, як вони, людьми без свободи слова і думки? Я не хочу. Але чи є таке бажання у інших?

"1984" це твір, який змінив мій погляд на людей і цивілізацію. Те що показує нам Джордж Орвелл не взялося ні звідки. Для цього були вагомі причини, які він бачив в суспільстві 1948 року. Скажу чесно, не багато змінилося. Люди все ще дивляться на світ в рожевих окулярах, і це мене дратує. Хочеться повстати, як це зробив Вінстон Сміт. Але зважаючи на те, як він закінчив, я помру хоча б вільною в своїх переконаннях.
Я все ще не можу повірити, що він здався. Легше було померти від болю, ніж визнати, що світ не живе по правилах природи.

Дякую за увагу.
До зустрічі наступного дня чи тижня, а може місяця.
Хто знає?

Смертельна зброя. Перша книга і серія загалом

Вчора дочитала першу книгу серії і мені не сподобалося. Не сказати, що персонажі якійсь не правильні, просто... цей поворот подій ЗАРАЗ БУДЕ СПОЙЛЕР, що Клер і Джейс брат і сестра просто збив мене з пантелику.
Я думала, що подивившись фільм перед книгою я буду готова до таких поворотів сюжету, але виявилося, що ні. Прямо зовсім. В фільмі показано менше, ніж половину і не пригадую, що вони сказали щось про брата і сестру. 

Я б могла читати далі заради того, щоб побачити, що буде далі, але ці відносини мені не подобаються. Сім'я, навіть з якою ти не живеш, все ще лишається сім'єю з такими ж самими генами, як і у тебе. То ж отак. Вибач, якщо не популярна думка, але... Я ж особистість. Бо той хто завжди погоджується з суспільством, не є людиною. Навіть навпаки.

Дякую, що вислухав.

Твоя Polina

Love, Rosie

Всім привіт.
Сьогодні хочу розповісти про книгу, а згодом фільм "З любов'ю, Розі".
Скажу чесно я спочатку переглянула фільм. Мені він дуже сподобався. Сем Клафлін і Лілі Колінз мені подобалися своїми попередніми фільмами (Голодні ігри, Смертельна зброя: Місто Кісток). З фільму душевність перейшла і мені, тому я декілька днів ходила з дурнуватим виразом обличчя:)
Десь через пів року я вирішила прочитати книгу. Для скачування була доступна лише неповна книга, то ж довелося читати онлайн, але я ні на хвильку не пошкодувала. Книга в 3 рази крутіша за фільм. Тиша і їхнє життя, таке справжнє, а не роз'їдене фантастикою, яку я останнім часом тільки і читаю. Дуже класна книга. Хто не читав, то тільки почніть і звільнитися вже не зможете до останнього слова.
 А потім я знову передивилася фільм. І зрозуміла, що там більше, ніж половини просто не має. Тиша, тато Кейт, Джош, Тео. Мені так цього не вистачало. Але все ж фільм теж класний, якщо враховувати, що перед тим ти не читав книги. Ось так.
До зустрічі згодом.
Ваша Polina.