"Фанатка" Рейнбоу Роуелл

Всім привіт.
Оскільки один пунктом з мого плану на новий рік було прочитати хоча б одну книгу в тиждень, то ось я тут для того, щоб показати плоди моєї праці.
Цього тижня після закінчення "Енеїди" у вівторок, мені більше не хотілося нічого робити, крім як вирішувати рівняння (це мені теж незабаром набриднуло) і робити вигляд, що я жахливо зайнята людина. Однак у п'ятницю ввечері я згадала про свій план ("Енеїда

Україна у вогні

Привіт.

Нам задали цю книгу на літо. Через те, що 11 клас, вирішила, що варто прочитати список, бо потім будуть лякати страшним словом ЗНО. Знаєте, я не пошкодувала, що це зробила.

Кіноповість невелика за обсягом: десь 100 сторінок, не більше. В 7 класі вже читали Довженка "Зачаровану Десну" і я не очікувала чогось грандіозного від автора. Напевно в 13 років я ще не доросла до тієї книги.

"Україна у вогні" сподобалася мені назвою. Звучить, як якась крута антиутопія з неймовірно приголомшливим сюжетом і цікавими головними героями. Але запитавши у дяді Google, виявила, що повість написана у далекому 1943 році, отже, там буде про війну.

Мені сподобалося все: головні герої, яких можна легко зустріти у реальному житті, німці, які були не монстрами, а звичайними людьми зі своїми власними стражданнями, описи боїв, від яких у мене з'являлася гусяча шкіра.
ЗМІСТ
Це історія про людей. Про звичайнісіньких українців, які жили в селі Тополівка і не знали біди, допоки не почалася Друга світова війна. Твір, про вибір кожного, ким бути у цій війні: червоноармійцем, партизаном, дезертиром, чи колабораціоністом. Кіноповість про роль жінки в період військових дій. Прикладом цього можу навести цитату з даного твору:

- Постій,постій, постій... Ти командир, герой, у тебе два ордени і чотири рани. Невже ж ти, проливши кров свою, так не зрозумів нічого, хто й що ми? Що не обивателі, не свідки історії ми, а герої великого грізного часу? Що не наживем ні капіталів, ні земель чужих не завоюєм, ні людей не підкорим, що прийдемо додому на пожарища, руїни, так що декому ніде буде і голову приклонити. І ні батька, ні матері, ні брата. І скажемо — ми перемогли. І це буде велика наша горда правда на множество століть.— Правда, синку, — почувся голос з натовпу. — Хліба насієм і хати побудуєм. Діло в жизні та в честі народу— Та в перемозі, — сказав Кравчина. — Кожен з нас мусить одержати дві перемоги. Перемогу над загарбниками-фашистами, вітчизняну спільну велику перемогу. І другу перемогу свою малу — над безліччю своїх недостатків, над грубістю, дурістю, пробач мене, Сіроштане, над злом, неуважительностю і, до речі, поганим ставленням до жінки

І нехай Довженко був за Радянську Україну, хай він не бився за її незалежність і не виступав проти комуністичної партії, та він зробив неможливе. Довженко зумів показати страхіття війни словами, читаючи які, ти бачиш це на власні очі. У цьому його неперевершена ще досі заслуга, і для мене найкращим та найправдивішим твором про Другу світову війну є його ось ця трохи дивна "Україна у вогні".

Ви мене не чекали? А я повернулася

Всім привіт!
Як справи?
У мене все гаразд. Всі навколо турбуються чи здам я добре ЗНО, а я сиджу і пишу сумні історії. Звичайна я.
Сьогодні, через те що я не писала сюди нічого майже рік, я напишу про щось, що не залишилося для мене десь далеко позаду, у минулому. Так от, вчора я мала вільний час аби переглянути (нарешті) фільм "Never let me go" знатий по книзі, яку я прочитала років три тому.
Що я можу сказати про нього? Та це ж найкраща екранізація книги, яку я коли-небудь бачила.
Більшість екранізацій знімаються ось так:

1. Виріжимо парочку душевних сцен

1. Поприбираємо цікавих персонажів

1. Спробуємо залишити атмосферу книги 

І вуаля! Фільм готовий.
Саме так знімалися мої улюблені "Голодні ігри" (Кому потрібна Мадж? Та й мер 12 дистрикту нам навіщо?), "З любов'ю, Розі" (Куди поділися 30 років з книги? Мені не вистачає маленького Джоша!) та "Дивергент". А цей фільм, на диво, був ідеальним. Атмосфера, коли ти нічогісінько не розумієш, і лише в кінці таємниця  перестає нею бути. Головні герої - зовсім як в книзі. Правда, уявляла я їх трохи не так, але це вже моя проблема. Отже, цей фільм отримує 10/10 як найкраща екранізація всіх віків і народів.
А ще я подивилася аніме. Давно вже не дивилася його (Брешу і не червонію. Останній раз просто дивилася повнометражку, про яку може згодом розповім.). І раптом потянуло мене на щось романтичне і ввімкнула я "My Little Monster".
Вже на другій серії я була щаслива, так як головні герої не дотягнули зі своїм зізнанням у коханні аж до останньої 24 чи якої там серії. А тут друга.. І я така думаю: "Хм, це, мабуть, буде щось таке ж круте, як "Це були ми" чи "Чобіти"." Як же я помилялася. Головний герой красунчик, просто, не має слів. Головна героїня- моя копія, просто я не так зациклена на навчанні, та я власне взагалі не розумію навіщо я тут, та про це ми поговоримо колись згодом (ніколи). Але не все так чудово, як здавалося. Вони ж дотягнули зі своїм зустрічанням аж до кінця і вічно ці ревнощі. Аххх, а початок обіцяв цікаве продовження. Але головний герой просто мій тип. Жив би він в нашій реальності, я б була в нього по вуха закоханою.
І останнє що я переглянула за ці канікули (Чому? Чому вони скінчилися так швидко?) це серіал від HBO "Велика маленька брехня". Українською я його не знайшла, а англійською не хотіла себе наванжувати, то ж довелося дивитися російською. Нормальний серіал, в принципі? все одно якою мовою дивишся, бо там, як завжди у HBO, забагато сцен насильства. Серіалу поставила 7/10, це було доволі цікаво, але скандали, інтриги і плітки у вищому світі явно не для мене.
На сьогодні це все.
Обіцяю, що не піду більше так надовго в offline.
Ваша Поліна.

Привіт. Як справи, люди навколо?
Я тут вже 3 день помираю від високої температури, але в перервах, коли жарознижуючі починають діяти, читаю. Правда все, що прочитала перетворюється у нічний кошмар, але то вже інша історія.
Що ж я читаю?
Здається за ці три дні я прочитала більше книжок, ніж за весь місяць. Просто на вулиці грудень, сніжок іде, вчителі завалюють нас рефератами, аби в табелі отримати щось більш менш нормальне. Та мене це не сильно хвилює, то ж на уроках, які вже ну дуууже нудні, я на останній парті читаю. Моя сусідка це рідко помічає, але якщо це все ж трапляється, вона тільки посміхається та або сама дістає книгу, або продовжує слухати вчителя, позіхаючи.
Так, я відійшла занадто далеко в бік. Я читала серію книг Сари Грін "Напівлихий" і це перша за декілька років книга з жанру фентезі. Недолюблюю фентезі. Є люди, яких за вуха не відтягнути від історій про фей і гоблінів, але я ставлюся до цього спокійно. Чим менше нечисті, тим краще.
Тут були лише маги. Як завжди були хороші і погані, і чомусь цього разу хороші знищували поганих, хоча мені здається, якби білі не чіпали чорних могли б жити спокійно, але ж ні.
Нашого головного героя звати Натан. Вся перша книга розповідає про його дорослішання у не справедливому світі, для якого він напівкодовий. Його старша зведена сестра з самого дитинства хоче його вбити, його мати покінчила життя самогубством, як хлопець думає, через нього, але є ще бабуся, Арран і Дебара (його зведені брат і сестра), які люблять Натана й оберігають його, як можуть.
А далі СПОЙЛЕРИ
Перша книга ще два роки тому лишила після себе приємний після смак, то ж я, як тільки дізналася, що третя книга остання, почала з нетерпінням чекати перекладу, щоб купити одразу дві частини. Але якщо порівнювати з другою книгою, перша частина слабкіша. Хоч нам і багато показують щодо життя Натана, але я б хотіла більше почути про його шкільні роки, а не тільки бійки з братами Аналізи.
До речі про останню. Я її вчинок не те, щоб виправдовую, просто ненависть до неї Натана була спершу трохи не правильна. Адже він вбив її брата, а вона його батька, тобто по ідеї за скоєними злочинами вони рівні. Але у Натана це було для самозахисту, а в Аналіз- ні.
Мені дуже сподобався кінець. Ні, не смерть Габріеля. Мені подобався цей чувань. Життя Натана після смерті найкращого друга і те, що сталося потім. Я б ніколи не вигадала кращого фіналу.
Дякую за увагу
До наступної зустрічі:)

Книги, фільми і серіали за два місяці

Всім привіт. Дякую, що вперше, або не вперше зайшли в мій блог. Прошу вибачення за те, що не писала минулого місяця.
І почнемо ми з прочитаних книг.
1. 5-а хвиля
Здається, я через пів року після занесення в свій список  нарешті її прочитала і була здивована. Середньостатистичні герої в незвичному середовищі. Землю захопили прибульці. 1 хвиля-вимкнення електрики, 2-цунамі і землетруси, 3- хвороба, після якої залишаються найсильніші, 4-інші, які добивають тих, хто вижив. І ось настала 5 хвиля. Живими лишилося менше, ніж 1 мільйон осіб. Серед них головна героїня Кессі, її тато і молодший братик Сем. На початку твору тато Кессі вмирає від рук Інших, Сема забирають, а Кессі починає його пошуки. І це найцікавіший пост-апокаліптичний роман, прочитаний мною за всі роки мого існування. Правда друга частина трохи підвела.
2. Безмежне море- 2 частина 5-ої хвилі.
Кессі і її друзі продовжують боротися за існування на рідній планеті, але тепер на них чекають ще неймовірніші випробування. Що не сподобалося в цій частині, що закоханість Джокера в Бена була висвітлена абсолютно однаково, як і Кессі до Евана і тут постає питання: Чому не можна було вибрати інші слова? Загалом круто, чекаю третю частину.
3. Біле на чорному
Книга про інвалідів. В кінці я плакала, хоча я не плачу над книгами. Просто з закінченням історії розумієш, що коли можеш насолоджуватися життям, бо маєш всі кінцівки, мозок в голові і так далі, не робиш цього, а для калік це стає сенсом життя. Висвітлює цей твір також проблеми старих людей, яких діти викидають в будинки для пристарілих, як непотріб. Якщо не зможете прочитати попередніх книг, то нічого страшного, але цю 120-сторінкову прочитайте від першого до останнього слова і задумайтеся над способом свого життя. Дякую
4. Лісова пісня-ЛНЛ.
Щось на зразок фентезі. Про мавку, лісовика, русалку і водяника-жителів лісу і болота поряд, які стикаються з проблемою. В їхній ліс засиляється на літо Чоловік зі своїм сином Лукашем. І якби ж тільки вони, але ще й мати тиранша, яка не дозволяє сину спілкуватися з мавкою, яку її син любить всім серцем і душею, як і вона його. До речі, це і головна трагедія твору.
5. Гобсек-ЛНЛ.
Не дуже сподобалося. Все занадто заплутано, поки розібралася з персонажами вже і книга закінчилася. Думаю, що до того часу, коли ми будемо її проходити на уроці, я вже забуду про що вона.
6. Скрипка Ротшильда- ЛНЛ (література на літо)
О, ця новела Чехова мені сподобалася. Про те, що чоловік-скрипаль лише перед своєю смертю зрозумів наскільки він був егоїстичним, жорстким  і жадібним. І своє життя він закінчив хорошою справою.
7. Кайдашева сім'я-ЛНЛ

І так, продовжимо...

Привіт. У мене тут раптом з'явилося натхнення, то ж поки воно не зникло я буду писати.
В моєму списку лишилося ще 4 книги і я розпочну з тієї, яка вразила мене найбільше.
Всі, хто частенько сидить в інтернеті на всяких сайтах про новинки українських видавництв, знають, що нещодавно у нас в книгарнях з'явилася доволі цікава книга. "Історія Біллі Міллігана"-історія про молодого чоловіка з діагнозом множинної особистості. Ті, хто знайомі з творчістю Деніела Кіза, наперед знають, що чекати happy end-у в його історіях не варто, але я все ж до останньої сторінки очікувала, що Біллі одужає, зможе спокійно жити в якомусь одинокому містечку зі своєю щасливою сімейкою і буде усміхатися, пригадуючи. що колись в його голові існував Артур, Рейджен ( якого я від початку книги називала чомусь Рейнджером), Філіп, Денні і ще купа інших осіб, які ділили між собою сцену. Але хорошого кінця, як і натяку на нього не було, бо життя дуже рідко має гарний фінал, а так як книга заснована на реальних подіях, то цим все і пояснюється.
Нарешті цього літа у мене дійшли руки до 3 твору трилогії "Дім дивних дітей", по якій нещодавно зняли фільм. 3 книга, яка має назву "Бібліотека душ" сподобалася мені найменше серед усіх трьох книг. Чому?
Перша частина, коли Джейкоб з Еммою подорожують на човні по тому чорному і гидкому району Лондона була найнуднішою частиною всіх книжок.  А далі було доволі цікаво, враховуючи, що тут кінець можна було передбачити ще з першої сторінки.
Що можу сказати про фільм? Якщо ви читали книги, то в кінотеатр вам йти не варто. Посидьте вдома і почекайте пів року, поки фільм з'явиться у нормальній якості в інтернеті. А ті, хто не читали, можете сходити, бо фільм смішний, добрий і аж занадто романтичний.
Передостання книга в моєму списку- це "Жорстокі ігри" Меггі Стівотер. Я наткнулася на неї, коли шукала книги чимось схожі на "Голодні ігри". Так, як "Дивергента" і "Деліріум" я вже читала, то вирішила приступити до цієї книги, яка не дуже вразила мене своєю анотацію. Знаєте чого я чекала? Сопливого роману з підлітками, які ведуть себе, як малеча в пісочниці, але натомість я отримала доволі цікаву книгу, наповнену міфами, таємницями, жорстокістю, лицемірством і дружбою між братами і сестрами. А ще там були коні, яких я просто обожнюю.
І остання книга, а точніше серія, яку я читаю зараз, називається "Автостопом по галактиці" Дугласа Адамса. Це незвичайний твір жанру наукової фантастики... Тут ви не знайдете довгих описів космічних кораблів та інопланетянів, але не спішіть розчаровуватися. Після читання цієї книги ви будете ще довго саркастично відповідати всьому оточенню, бо цей твір- це поєднання іронії, сарказму і цинізму.
Ось уривок з твору:

А за дев’яносто два мільйони з невеликим лишком миль від нього по геліоцентричній орбіті обертається нічим не показна блакитна планета. Вершини еволюції на ній сягнула біологічна форма, що походить від приматів. Яскравим свідченням примітивності цієї біоформи може бути хоча б той факт, що її представники й досі вважають найбільшим досягненням технічного прогресу електронні годинники


І це лише початок...

Найкращі книги за ці пів року, які я була відсутня

Привіт. За 2 дні листопад і от Поліна вирішила прокинутися і почати що-небудь писати. Розпочнемо.

Всі ви знаєте, що я обожнюю книги. Це те, що пов'язує мене з реальністю, коли терпіти все що відбувається навкруги вже не сила, а трапляється це доволі часто. За ці пів року я прочитала багато книжок, але вирішила вибрати 10 найкращих, після яких я або довго думала над прочитаним, або це твір, де я знайшла частинку життя.

Почнемо з найоптимістичнішого твору. Називається він "Диво" і написаний автором, який в книзі позначається, як Р. Дж. Паласіо. Ця книга просто унікальна в своєму роді, хоча тут немає ні надзвичайного кохання, ні захоплення світу прибульцями, нічого надзвичайно... Тільки хлопчик, який через рідкісну мутацію не має обличчя. Весь твір описує його життя, коли він після останньої пластичної операції має нарешті змогу бути звичайною дитиною і ходити, як і всі діти до школи. Твір про те, як іноді ми думаємо одне, а насправді все зовсім інакше і, що іноді дорослі лицемірять, щоб захисти і, що діти частіше жорстокіші, ніж їхні батьки.

Другий твір у моїй колекції- це чудова антиутопія Джорджа Оруела під назвою "Скотний двір".  Як же мені було образливо через тих тварин, які насправді уособлюють людей, які цілими днями працюють за копійки, через те що хочуть кращого майбутнього для своїх онуків, а натомість всі результати їхньої праці привласнюють собі свині.

"Коли ми зустрінемося" буде цікавий тим, хто ще не зовсім забув, що таке дитинство. Твір насичений  важливими питаннями такими, як перше кохання, розлучення батьків і просто цікавими і дотепними діалогами між майже дорослими дітьми. Мене в цьому творі також зацікавила тема з подорожами у часі, адже я великий фанат англійського серіалу "Доктор Хто".

Мій тато дивився фільм з такою ж ідеєю, як і ця книга, але при цьому події розвивалися зовсім по іншому. Твір називається "Кожен новий день" і заключається він в тому, що існує людина чи істота, яка кожен день змінює своє тіло. Одного дня головний герой книги потрапляє в тіло хлопця, якого здається звати Джастін. І він закохується в дівчину цього самого Джастіна, Ріанон. А далі починається історія, наповнена подорожами, пошуками сенсу і втеч...

"Вероніка вирішує померти"- один з неперевершених творів Паула Коеля. І знову тут піднімається таке важливе питання, як сенс життя, бо головна героїня одного вечора спробує покінчити своє життя самогубством. 

Твір наповнений цікавими історіями людей різних класів, професій і поколінь, то ж читати його буде цікаво, як дорослим, так і підліткам.

Це не книга, а скоріше за все новела, але я довго про неї думала, то ж вона має право ввійти у цей список. "Дівчина-кульбабка" теж про подорожі у часі і спочатку чимось нагадує "451 градус по Фаренгейту", але потім димка розвіюється і в ті, здається менше, ніж 20 сторінок, автор вміщає, те що деякі і в 200 вмістити не можуть.

Про чотири інших твори я напишу лише на наступний тиждень, а зараз насолоджуйтесь читанням данних книг і якщо ви вже щось читали з цього, напишіть свій відгук в коментарях, мені буде цікаво почути чужі думки з цього приводу.

Дякую за увагу.