Я вчора допізна дивилася The Middle. Коли четвертий сезон був позаду, я зрозуміла, що втомилася. Тоді я встала з ліжка і пішла за своєю кішкою Сарою в іншу кімнату. Тримаючи її на руках і дивлячись на себе в дзеркалі, я зрозуміла, що можу стати ким завгодно. Моє майбутнє не залежить від того, де я зараз є і яку мову вважаю рідною. Не має значення з ким я спілкуюся зараз і, які в моїй голові живуть думки. Це не важливо.
Головне це те до чого я прагну, ким хочу стати. Якщо я захочу бути великим поетом, то мене не зупинить ніщо, хай буде це моє не вміння римувати чи ще якісь подібні проблеми. Я стану тим ким захочу, якщо буду прагнути це всією душею і робити хоч щось для наближення своєї мети.
Наприклад, я все своє свідоме життя мрію побувати в Америці. Я вчу мову і збираю гроші. Я дійсно хочу, щоб моя мрія коли-небудь здійснилася. А ще я хочу стати письменницею, яка буде так само захоплювати своїми книжками, як Джоан Роулінг, Сюзанна Коллінз, Вероніка Рот. Для цього я кожного дня пишу короткі чи не дуже твори, щоб навчитися описувати природу, почуття, людей.
Знаєш я пишу це не тому, що я така самовпевнена. Мені важко іноді просто підійти до людини і запитати її  "Як справи?", бо я боюся людей. По справжньому. Хтось каже, що людей легко передбачити, але я боюсь їх так само, як деякі бояться собак.
Але треба виходити за межі зони комфорту. Треба прагнути стати кращим кожного дня. Бути незалежним від думки інших. Всім щось не подобається, але чи мусиш ти з кожним погоджуватися. Ні, звичайно.
Сподіваюсь це надихнуло тебе почати щось робити, бо я наприклад, не могла зрозуміти чому ця думка не прийшла мені раніше.
І дякую за увагу.

Середина

Всім привіт. Сьогодні п'ятниця, а так як на моєму блозі довгенько не з'являлося нічого нового я вирішила написати, що ж я роблю цілими днями.
І ось список справ на сьогодні:

1. Трохи повчити геометрію (бо якби довго не тривав карантин після нього обов'язково буде контрольна);
2. Зробити домашнє завдання з англійської, яка нікуди не зникає навіть на карантині;
3. Почитати Лакс;
4. Подивитися The middle;
5. Пограти в Sims.

Книгу я не дочитала, тому відгук про неї буде згодом. Про Сімс писати якось не правильно, а от серіал, саме воно.

Сюжет

Історія американської сім'ї з трьома дітьми, які живуть в штаті Індіана. Робота, школа і взагалі все, так обтяжує головних героїв, що вони іноді тікають від самих себе.

Серіал наповнений трохи тупими жартами, смішними історіями, але якщо ваша мета зовсім не розслабитися, а по більше дізнатися про суспільство в якому вони живуть, то це саме те що ви шукали.

Приємного перегляду і до наступної зустрічі.

Присвята Катніс Евердін.
Автор - Наталія Ліуш.

Я – Вогонь. Я палаю у пісні
І у тисячах вільних сердець.
Я співаю в часи лиховісні,
коли лиш посміхається мрець.

Я – трибут. Я вбиваю лиш звірів.
Все одно, що в них б’ються серця.
Кров – у землю, мурашки по шкірі.
Обіцяла я йти до кінця.

Я – Вогонь. Я горю переможно.
Хоч рука у руці – просто гра…
Десь дістати ті ягоди можна,
Та вмирати іще не пора.

Сойка я. Затихають навколо,
Щоби пісню почути. І знов
Повертаюсь у прокляте коло,
Щоб свою захистити любов.

Революція! Чи через мене?..
Що ж, так влучно летіла стріла!
Друзів втрачених ти не повернеш,
Їхній попіл вже буря змела.

Я – не лідер. Залиште в спокої!
Я втомилася вас захищать…
Кров – моя. Мої рани - незгойні.
На підлогу лиш сльози летять…

Я – Вогонь. Я палаю і корчусь.
Попіл сипле з волосся й очей.
Ті, що вибрали смерть миротворчу,
Заслужили на пам’ять людей.

Я – людина. Спокійна і тиха.
Не підніму очей до небес.
Натерпілася горя і лиха.
На війні не-добила себе.

…Визирає зі всіх щілин
Мій холодний самотності плин.

Касл

Всім привіт.
Виявила, що писати мені абсолютно ні про що, а писати треба, поки є час.
Тому сьогодні я розповім про один з своїх улюблених серіалів, якій зараз на зимових канікулах, а всього в ньому вісім сезонів і називається він, як ви вже певно здогадалися з назви, Касл.Castle, як замок, от тільки він тут ні при чому.
Сюжет
З першої ж хвилини мого перегляду я зрозуміла, що знайшла те, що зможу дивитися вічно.
Головний герой- це відомий письменник Річард Касл. У нього є донька-підліток і мама, з якими він і живе в пентхаусі. Одного дня в місті з'являється серійний вбивця, який повністю копіює книги Касла. Таким чином письменник знайомиться з детективом Кейт Бекетт, яка йому одразу подобається своєю серйозністю і відмовою веселитися.
Зараз на екранах вже 8 сезон, але сценаристи все ще мене дивують своїми неймовірними історіями і поворотами сюжету.
Я обіцяю вам, що якщо ви подивитися хоча б одну серію, ви не зможете відірватися до останньої.
Гарного перегляду.
До зустрічі.
Ваша Поліна.

Всім привіт.
Вчора я писала топ своїх улюблених книжок, а зараз прийшов час сказати, яка книга посіла перше місце. Я думаю прочитавши мій блог повністю можна було здогадатися. Пісні і підказки не могли не привернути уваги.
Ну, добре, не буду нікого томити.
"Голодні ігри"- це моя найулюбленіша серія книг. Читала я її тричі і кожного разу знаходила щось нове.
Перший раз відбувся в класі 6, коли мій найкращій друг почав її читати. З назви мені був не ясний сюжет, але після його короткої розповіді про що книга, я вирішила, що мушу її прочитати. Прочитала я за три дні три книги. Я все ще в шоці від того, як я змогла це зробити. Треба було з неймовірною швидкістю їх читати, але при цьому я добре запам'ятала сюжет і деталі.
Другий раз був через рік після того.
А третій місяць тому.
Ось що я написала  після прочитання в останнє:

"Цей твір... Він змінив мене. Знову і знову. Мені важко назвати почуття, що охопило мене. Може сум? А може радість, що герої лишилися живими.
Я знала, що все врешті решт закінчиться, але мені було мало цих трьох книг. Хоча вони не потребують приквелів і сиквелів. Вони ідеальні: книги і персонажі. Катніс, Піта, Гейл,Рута, Прим, Геймітч, Фіней, Джоанна, Енні і всі інші. Вони природні, вони роблять те, що зробили б звичайні люди на їхньому місці. І через це вони так прижилися. 
Чесно, я хочу бути такою ж незламною, як Катніс. Такою оптимістичною, як Піта. Такою розважливою, як Гейл і такою вірною, як Фіней. Якби я  не старалася перевершити Прим, я не зможу. Вона ні в чому не винна дитина. Янгол. Хоча я хочу мати її дар лікувати словами, як вона робила це з Катніс.
Не можу сказати ні слова.
Лишається лише пустота.
Але це саме те що лишається після хорошої книги.
Адже так?"

Що я можу сказати про фільми?
Вони вийшли краще, ніж я сподівалася. В перших двох частинах не вистачало Мадж. В останніх двох команди Катніс, яка приводила її до тями. А ще цікаво, де поділися тренування?
Як дівчина, яка майже два місяці лежала в ліжку, змогла так швидко одужати і втекти на кораблі? У них, що не має охоронців, які б за нею цілодобово стежили? А ще, що це за поцілунок Геймітча з Еффі? Це взагалі, як називається? Вони просто відійшли від сюжету у стосунках цих двох. А в першій частині, де ненависть Геймітча до Катніс? В книзі вони мало не спопеляли один одного, а в фільмі-найкращі друзі.
Але в принципі фільм класний.
Якщо хтось не дивився чи не читав книгу обов'язково це зробіть, а потім поділіться зі мною враженнями у коментарях.
Дякую за увагу.
Ваша Поліна.
І нехай удача завжди буде з вами.
P.S А це для таких, як і я, хто не може змиритися з смертю улюблених персонажів

Топ моїх улюблених книжок

Здається мені, що я пишучи про все інші жахливі речі в моєму житті забула про те що дійсно приносить мені радість. І це книги, як багато з вас вже міг помітити.
Читаю я цілими днями. Якщо випадає вільна хвилинка я або пишу, або читаю. Іноді трапляються дні, коли я сиджу повністю опустошена книгою, яку щойно закінчила і тоді я думаю, що кращої за неї бути просто не можу. А потім з'являються інші, які захоплюють мене так сильно, що я думаю про них день і ніч.
І ось топ моїх най найулюбленіших книжок.
Почнемо з кінця.

На 5 місці у мене "Vita Nostra" Марина та Сергія Дяченків.
Чесно кажучи, від цієї книги я не очікувала багато. По-перше назва. Вона говорила мені абсолютно нічого. Анотація була настільки дивна, що я думала, що кину не прочитавши і першої глави. Але я помилилася. Як я могла забути, як пишуть Дяченки. Захоплюють з першого слова і не відпускають до кінця.
Сюжет.
В трьох словах тут не вийде розказати. Головна героїня Саша звичайна киянка, на скільки я пам'ятаю. З мамою вона їде на море, де зустрічає загадкового чоловіка, який просить виконувати завдання від яких дівчина просто не може відмовитися, під погрозою, що щось станеться з її рідними. А далі починається те, що важко описати словами. Нове життя, друзі по нещастю, дивні перетворення і інше.
Якщо ви не читали обов'язково прочитайте.

На 4 місці книга "Численні Катерини" Джона Гріна. Мені також подобаються романи "Винні зірки", "У пошуках Аляски", "Паперові міста". Прикол в тому, що я хочу помістити всі ці книги на четверте місце, бо вони абсолютно рівноправні в моїх очах.
В "Численних Катеринах" розповідається про хлопця, який за все своє життя зустрічався лише з дівчатами з ім'ям Катерина. Не Кеті, Катрін і всі інші скорочення, а тільки з дівчатами Катеринами. Після розриву стосунків Колін разом зі своїм найкращим другом відправляється в подорож по Америці. Вони зупиняються в містечку, де знайомляться з такими ж самими дітьми,як і вони. Весь цей час вони шукають формулу по якій можна передбачити відносини з дівчиною. І в кінці кінців у них виходить. От тільки працює вона лише на Катерин.
Прочитайте хоча б одну книгу Джона Гріна. Обіцяю вам сподобається.

3 місце розділили між собою дві серії.
Перша серія книг називається "Прекрасні і грішні". Головна героїня Айсіс, яка і розповідає нам цю історію, дуже замкнута і відважна. Головний герої Джек, сама Сніжна Королева, настільки він холодний до оточуючих. І ці двоє з першого ж дня почали ненавидіти один одного. Але ми всі знаєм до чого це потім привело. Тут і говорити ні про що.
Хоча книга варта, щоб її прочитали.

І друга серія "Лакс". Зараз я прочитала лише першу частину, але вона просто ідеальна. Я не читала анотації і вам раджу не читати, а то вся інтрига буде розкрита. Тому гарного вам читання.

На 2 місці книга вже відомих вам Марини
та Сергія Дяченків "Дика енергія Лана".
Не пам'ятаю сюжет настільки добре, як хотілося б, але знаю, що боротьба за виживання в суспільстві, де всіх забезпечують енергією, зробила своє. Здається саме з неї почалося моє поглинання книг.
Я впевнена, що ви не пошкодуєте, якщо її прочитаєте.

І першу книгу лишимо на завтра, бо вже і так забагато писанини на один день.
До зустрічі.
Нехай удача завжди буде з вами.

Класика

Якщо тут є ті, хто вирішив, що зараз буде про Шекспіра чи Пушкіна, то ви помиляєтесь.
Мова піде про першопочатківців такого жанру, як антиутопія. 
Напевно, кожен хоч раз у своєму житті чув про Джорджа Орвелла чи про Олдоса Гакслі. Якщо ви все ще не пригадує хто це такі, то я вам підкажу. Це автори двох антиутопій, які і започаткували теперішні "Голодні ігри","Дивергент","Той що біжить лабіринтом" та інші. 
Почнемо з ранішого роману. В 1932 році жодна людина і не здогадувалася про те, що діється в голові у Олдоса Гакслі. А він тоді вже випустив першу антиутопію.


Події "Прекрасного нового світу" розгортаються в 632 року «Фордівської Ери». Діти тут народжуються з пробірок, з самого дитинства їх розділяють на класи, а головний лозунг держави- це "кожний працює на кожного іншого". Все просто чудово. Кожен щасливий, а якщо раптом ні, то чудодійна сома все вилікує. Але в кожному суспільстві є люди з якимись дефектами. Так трапилося, що Бернард Маркс був за низький для касти, до якої належав. Йому здавалося, що його не сприймають колеги через ріст. І так воно насправді і було. Знайшов він друга в Гельмгольці, людині, що викладала в інституті поетику.
Якби не зустріч з Джоном, або як його називають протягом усього твору, Дикуном, ці двоє не повстали б проти суспільства. Дикун своїми істинами, які він прочитав у Біблії і творах Шекспіра, змушує замислитися куди іде наше суспільство. Невже ми теж станемо такими, як вони, людьми без свободи слова і думки? Я не хочу. Але чи є таке бажання у інших?

"1984" це твір, який змінив мій погляд на людей і цивілізацію. Те що показує нам Джордж Орвелл не взялося ні звідки. Для цього були вагомі причини, які він бачив в суспільстві 1948 року. Скажу чесно, не багато змінилося. Люди все ще дивляться на світ в рожевих окулярах, і це мене дратує. Хочеться повстати, як це зробив Вінстон Сміт. Але зважаючи на те, як він закінчив, я помру хоча б вільною в своїх переконаннях.
Я все ще не можу повірити, що він здався. Легше було померти від болю, ніж визнати, що світ не живе по правилах природи.

Дякую за увагу.
До зустрічі наступного дня чи тижня, а може місяця.
Хто знає?

Смертельна зброя. Перша книга і серія загалом

Вчора дочитала першу книгу серії і мені не сподобалося. Не сказати, що персонажі якійсь не правильні, просто... цей поворот подій ЗАРАЗ БУДЕ СПОЙЛЕР, що Клер і Джейс брат і сестра просто збив мене з пантелику.
Я думала, що подивившись фільм перед книгою я буду готова до таких поворотів сюжету, але виявилося, що ні. Прямо зовсім. В фільмі показано менше, ніж половину і не пригадую, що вони сказали щось про брата і сестру. 

Я б могла читати далі заради того, щоб побачити, що буде далі, але ці відносини мені не подобаються. Сім'я, навіть з якою ти не живеш, все ще лишається сім'єю з такими ж самими генами, як і у тебе. То ж отак. Вибач, якщо не популярна думка, але... Я ж особистість. Бо той хто завжди погоджується з суспільством, не є людиною. Навіть навпаки.

Дякую, що вислухав.

Твоя Polina

Love, Rosie

Всім привіт.
Сьогодні хочу розповісти про книгу, а згодом фільм "З любов'ю, Розі".
Скажу чесно я спочатку переглянула фільм. Мені він дуже сподобався. Сем Клафлін і Лілі Колінз мені подобалися своїми попередніми фільмами (Голодні ігри, Смертельна зброя: Місто Кісток). З фільму душевність перейшла і мені, тому я декілька днів ходила з дурнуватим виразом обличчя:)
Десь через пів року я вирішила прочитати книгу. Для скачування була доступна лише неповна книга, то ж довелося читати онлайн, але я ні на хвильку не пошкодувала. Книга в 3 рази крутіша за фільм. Тиша і їхнє життя, таке справжнє, а не роз'їдене фантастикою, яку я останнім часом тільки і читаю. Дуже класна книга. Хто не читав, то тільки почніть і звільнитися вже не зможете до останнього слова.
 А потім я знову передивилася фільм. І зрозуміла, що там більше, ніж половини просто не має. Тиша, тато Кейт, Джош, Тео. Мені так цього не вистачало. Але все ж фільм теж класний, якщо враховувати, що перед тим ти не читав книги. Ось так.
До зустрічі згодом.
Ваша Polina.