Присвята Катніс Евердін.
Автор - Наталія Ліуш.

Я – Вогонь. Я палаю у пісні
І у тисячах вільних сердець.
Я співаю в часи лиховісні,
коли лиш посміхається мрець.

Я – трибут. Я вбиваю лиш звірів.
Все одно, що в них б’ються серця.
Кров – у землю, мурашки по шкірі.
Обіцяла я йти до кінця.

Я – Вогонь. Я горю переможно.
Хоч рука у руці – просто гра…
Десь дістати ті ягоди можна,
Та вмирати іще не пора.

Сойка я. Затихають навколо,
Щоби пісню почути. І знов
Повертаюсь у прокляте коло,
Щоб свою захистити любов.

Революція! Чи через мене?..
Що ж, так влучно летіла стріла!
Друзів втрачених ти не повернеш,
Їхній попіл вже буря змела.

Я – не лідер. Залиште в спокої!
Я втомилася вас захищать…
Кров – моя. Мої рани - незгойні.
На підлогу лиш сльози летять…

Я – Вогонь. Я палаю і корчусь.
Попіл сипле з волосся й очей.
Ті, що вибрали смерть миротворчу,
Заслужили на пам’ять людей.

Я – людина. Спокійна і тиха.
Не підніму очей до небес.
Натерпілася горя і лиха.
На війні не-добила себе.

…Визирає зі всіх щілин
Мій холодний самотності плин.